На території сільради, біля с. Черепин, знайдено поселення з пам'ятками ранньозалізного часу (IX—VII ст. до н. е.) і ранньослов'янської черняхівської культури (III—IV ст. н. е.), а також житло давньоруського часу (XII—XIII ст. н. е.).
Існує думка, що Давидів був заснований у ХІІ ст. князем Давидом Ігоровичем і заселений полоненими половцями. У другій половині ХІІІ ст. Давидів був зруйнований татарськими військами Бурундая. Село відродилося лише у XIV ст. після завоювання поляками Львова.
Перша письмова згадка про Давидів, яка дійшла до нас відноситься до 20 березня 1355 р.: це акт про надання села польським королем Казимиром ІІІ шляхтичу Григорію Тимшицю (чи Григорію Темнишу) зі Шлезька (тобто Сілезії). Його нащадки, які почали підписуватися «з Давидова», а потім — Давидовськими — успадкували дідівщину. Згадується також про те, що село стояло при давній дорозі з Галича до Львова.
